Сочинение на тему катерина и ганна за поемами тараса шевченка катерина и наймичка

Грається, співає, Робить возики, а в свято — То й з рук не спускає. Вранці Марко до наймички Ручки простягає І мамою невсипущу Ганну величає… Не зна Марко, росте собі, Росте, виростає. IV Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло; І в хутір лихо завернуло, І сліз чимало принесло. Прогуло Прокляте лихо та й заснуло. На хутір знову благодать З-за гаю темного вернулась До діда в хату спочивать. Отаке-то Диво запопали! «Спасибі вам! — старий каже. Тепер, щоб ви знали, Треба краю доводити, Коли й де вінчати, Та й весілля. Та ще ось що: Хто в нас буде мати? Не дожила моя Настя!..» Та й заливсь сльозами. А наймичка у порогу Вхопилась руками За одвірок та й зомліла. Старий батько З усієї сили З молодицями танцює Та двір вимітає; Та прохожих, проїжжачих У двір закликає, Та вареною частує, На весілля просить. Скрізь гармидер та реготня, В хаті і надворі. І жолоби викотили З нової комори. Поки маю сили, Трудитимусь…» Чистим серцем Поблагословила Свого Марка… заплакала Й пішла за ворота. Вареною Столи й лави миють. А наймичка шкандибає, Поспішає в Київ. Прийшла в Київ — не спочила, У міщанки стала, Найнялася носить воду, Бо грошей не стало На молебствіє Варварі.

Одного разу він впізнав оповідача, та на наступний ранок помер. Глава 35.» У творах цього періоду Т. Шевченко продовжує висловлювати гнів проти тиранів народу. Тема: зображення переслідувань перших християн римським імператором Нероном, жорстокої розправи російського царату над народними будителями. Ідейно-художній зміст Шевченко вводить у твір узагальнені образи. Алкід — борець, мати — образ усіх матерів і дружин, здатних на самопожертву заради синів (чоловіків), Нерон — дурний цар. Поет розвіює марні сподівання на милість царів, які не здатні помилувати народ. Розкошуй В своїх гаремах. Із-за моря Уже встає святая зоря. Не громом праведним, святим Тебе уб’ють. Ножем тупим Тебе заріжуть, мов собаку, Уб’ють обухом. «Я не нездужаю, нівроку…» (1858) Поезія належить до нелегальної літератури (не призначалася для друку). Ідейно-художній зміст Прогресивна громадськість покладала великі надії на реформу, яка мала б принести кріпакам волю.

Трути-зілля не найшла, Та синів двох привела, В китаєчку повила І на Дунай однесла: «Тихий, тихий Дунай! Сіяло сонце, в небесах Ані хмариночки, та тихо, Та любо, як у раї. Сховалося у серці лихо, Як звір у темнім гаї. В такім раї, чого б, бачся, Старим сумувати? Чи то давнє яке лихо Прокинулось в хаті? Чи вчорашнє, задавлене Знов поворушилось, Чи ще тілько заклюнулось — І рай запалило? Не знаю, що і після чого Старі сумують. Бери ж лишень та сповивай… Ач яке, нівроку! Неси ж в хату, а я верхи Кинусь за кумами В Городище…» Чудно якось Діється між нами! Один сина проклинає, З хати виганяє, Другий свічечку, сердешний, /333/ Потом заробляє Та, ридаючи, становить Перед образами — Нема дітей!.. Чудно якось Діється між нами! III Аж три пари на радощах Кумів назбирали Та ввечері й охрестили І Марком назвали.

Зовсім іншим є образ матері у поемі «Наймичка». Історія кохання Ганни, мабуть, дуже схожа на історію Катерини, але вона не описується, бо головне у творі не кохання, а сила любові до сина. Мабуть, цю жінку теж вигнали батьки із народженою дитиною і зрадив коханий, але не від цього так страждає Ганна. Більше всього їй болить те, що не вона буде ростити свою дитину, не вона хреститиме. Ганна залишає сина під чужими ворітьми, та при цьому знає, що люди не залишать його. Але Ганна не змогла жити далеко від дитини, бо повертається через рік і стає наймичкою.

Образи Основні: Ярема Галайда — не історична постать, але, за народними переказами і піснями, існував насправді; «сирота багатий», Оксана — кохана дівчина Яреми. Максим Залізняк, Іван Гонта — історичні постаті, які очолили гайдамацький рух. Другорядні образи: гайдамаки, конфедерати, титар (батьку Оксани), Лейба (корчмар), кобзар Волох, ксьондз, підліток-гайдамак, Гонтині діти. Стислий переказ твору Посвята Поема розпочинається лірично-філософським відступом — посвятою. Автор розмірковує над плином життя, над вічними змінами в природі і людському суспільстві: «Все йде, все минає — і краю немає…» Вічними є лише волелюбні прагнення народу. А виразниками цих прагнень стали гайдамаки. Поет знає, що його думки будуть вороже зустрінуті реакційними письменниками, які вважають: Коли хочеш грошей. Та ще й слави, того дива, Співай про Матрьошу, Про Парашу, радость нашу. Він згадує про часи козацької волі, про славне минуле України. Кругом нього стали його «діти» — породжені поетичною уявою образи твору — гайдамаки. Він радить їм летіти з чужини в Україну, не цуратися мови, якою мати пісень співала, не цуратися своєї історії. Поет просить благословення для них у свого «щирого батька» (Василя Івановича. Григоровича, якому присвячено поему). Інтродукція Це історичний вступ до поеми, в якому розповідається про політичний стан Польської держави, де зародився гайдамацький рух.